Закрыть

Добро пожаловать!

Введите, пожалуйста, Ваши логин и пароль

Авторизация
Скачать .xls

Меню

Лента новостей

Сантехнические работы
Сантехнические работы Фотогалерея проекта Краткое описание проекта Сантехнические работы <h2>Сантехнические работы фото</h2>  Предлагаем Вашему вниманию услуги

Сантехнический инструмент
Очень хорошо иметь возможность самостоятельно общаться с сантехникой — привести ее в рабочее состояние после засорения слива, заменить ту или иную деталь, провести профилактические работы по очистке

Герметик для ванной: какой лучше, как выбрать, пользоваться
При проведении ремонта в ванной комнате возникает необходимость в использовании герметизирующих составов. Надо предотвратить попадание воды в зазор между ванной (душевой кабиной) и стеной, между раковиной

52 незаменимых инструмента сантехника
В нашей сантехнической среде ходит много слухов о том, какой должен быть инструмент у сантехника. В этой статье я постараюсь развеять слухи и поделиться именно своим опытом по приобретению и использованию

Виды водопроводных труб и фитингов
Медные водопроводные трубы и фитинги Организация любого водопровода, в том числе и в частном доме, начинается с выбора подходящих водопроводных труб. Затем осуществляются работы с фитингами, склеивание

Инструменты для сантехнических работ
Инструменты для сантехнических работ Для установки навесных элементов сантехники — раковин и моек, —- а также для многих других работ (крепление опор трубопроводов и т. п.) понадобится электродрель

Виды и свойства герметиков. Какой герметик лучше выбрать?
Силиконовый герметик Практически во всех видах строительных работ наступает такой этап, когда возникшие стыки между конструкциями необходимо герметизировать, придать им окончательный завершенный вид,

ИНСТРУМЕНТЫ И УПЛОТНИТЕЛЬНЫЕ МАТЕРИАЛЫ
Инструменты и приспособления для мелкого текущего ремонта Инструменты для монтажа трубопроводной сети Уплотнительные материалы ИНСТРУМЕНТЫ И УПЛОТНИТЕЛЬНЫЕ МАТЕРИАЛЫ Инструменты и приспособления

Арматура для старого унитаза
Механизм сливного бачка унитаза старого образца Чтобы устранить любую проблему, возникшую в работе унитаза старого образца, достаточно знать, как устроен сливной бачок и хитрости его починки. Особенности

Как спрятать трубы в туалете простыми способами?
Как спрятать трубы в туалете, которые смотрятся абсолютно не эстетично, портя весь облик туалетной комнаты? Как известно, в туалете проходит общий канализационный стояк , трубы горячего, холодного водоснабжения

Гранит

Откуда Вы узнали про нашу компанию?
 
Печать

Спочатку було насіння 2000.ua

  1. В умовах пустелі
  2. солодкі насіння
  3. невідомий маркетинг

З яких причин багаті українські агрохолдинги воліють купувати західні посівні матеріали, а вітчизняна селекція виявилася в сегменті економ-класу, чому у нас відсутня справедлива ціна на насіння зернових і коли дачники отримають якісну розсаду, розповідає голова ради асоціації «Українське насіннєве товариство» Юлія ПРОХОДУ

З яких причин багаті українські агрохолдинги воліють купувати західні посівні матеріали, а вітчизняна селекція виявилася в сегменті економ-класу, чому у нас відсутня справедлива ціна на насіння зернових і коли дачники отримають якісну розсаду, розповідає голова ради асоціації «Українське насіннєве товариство» Юлія ПРОХОДУ.

З яких причин багаті українські агрохолдинги воліють купувати західні посівні матеріали, а вітчизняна селекція виявилася в сегменті економ-класу, чому у нас відсутня справедлива ціна на насіння зернових і коли дачники отримають якісну розсаду, розповідає голова ради асоціації «Українське насіннєве товариство» Юлія ПРОХОДУ

Юлія Прохода: «Необхідно віддавати собі звіт в тому, що вітчизняна селекція - основа продовольчої безпеки країни»

Для початку трохи показовою статистики. У минулому році експорт насіння зернових культур з України склав у вартісному вираженні $ 17,2 млн., Що на 50% вище показника 2015 року ($ 11,5 млн.). Споживачами стали не тільки пострадянські держави - Азербайджан, Білорусь, Грузія та Молдова, а й країни т. Н. далекого зарубіжжя: Австрія, Індія, Литва, Румунія, Туреччина та ПАР. В основному з нашої країни вивозили кукурудзу - її частка в українському експорті зернових склала 91,8% на суму $ 15,8 млн.

За даними УКРІНФОРМ, наша країна в 2016 р також значно збільшила експорт насіння соняшнику більш ніж вчетверо - до 196,58 тис. Т на суму $ 75,62 млн. (В 2015 р 47,65 тис. Т з виручкою $ 20,88 млн.). Основними покупцями вітчизняного соняшнику були Нідерланди, Туреччина і Франція.

І це незважаючи на те, що кількість виробників насіння і садивного матеріалу в Україні скоротилося за останню п'ятирічку майже втричі. Так, в 2012 р до Державного реєстру було занесено 1,4 тис. Спеціалізованих підприємств. У минулому році їх налічувалося 480. При цьому експерти з оптимізмом дивляться як на майбутнє підприємств насінництва, так і на нарощування експорту насіння.

В умовах пустелі

- Юлія Леонідівна, як виглядає український ринок насіння і садивного матеріалу? Хто його основні гравці, як між ними розподілені частки? Яка роль вітчизняних виробників і великих транснаціональних компаній в нашій країні?

- На ринку присутні як вітчизняні виробники, так і іноземні. Причому іноземними ми називаємо компанії умовно, так як практично всі вони мають або повноцінне зареєстроване в Україні підприємство, або - представництво.

Частки на ринку сильно різняться - залежно від культури. Якщо взяти пшеницю і ячмінь, то традиційно максимальну частку - 80% - займає вітчизняна селекція. Серед провідних підприємств Миронівський інститут пшениці ім. В. Н. Ремесла НААНУ (Київська обл.), Інститут зернового господарства НААНУ (Дніпро), Селекційно-генетичний інститут і компанія «Селена» (обидва - Одеса).

Іноземці високої активності на вітчизняному ринку традиційних для нас культур поки що не виявляють. З чим це пов'язано? За кордоном відмінні від наших кліматичні умови. Поєднання суворої зими (а значить - підвищені вимоги до морозостійкості насіння) з екстремальної посухою (високі запити по жаростійкості). Тому ми говоримо поки лише про спроби іноземців закріпитися в даному сегменті ринку селекції.

При цьому потрібно розуміти, що ми живемо за часів постійного погіршення умов кліматичних умов. В Одеській області середня норма опадів вже становить 160 мм. Це рівень пустелі.

Хоча є нюанси. Наприклад, пивоварний ячмінь майже повсюдно імпортують. Дана ситуація дещо несправедлива, бо зразки української селекції, які можуть використовуватися для пивоваріння, безумовно, існують.

- Можливо, це пов'язано з тим, що значною часткою українського ринку масового пива володіють транснаціональні корпорації?

- Абсолютно вірно. Зрозуміло, що вони зацікавлені завозити в нашу країну свою сировину. Використовувати українські переробні потужності для розвитку власного селекційного потенціалу.

Що стосується просапних культур - кукурудзи і соняшнику, то ситуація кардинально інша. Цей сегмент оцінюють по-різному. Офіційні джерела стверджують, що іноземної селекції належить до 60% цього ринку. Але, за моїми оцінками, на даний момент іноземці займають близько 80%.

Чому так вийшло? Я далека від думки лаяти транснаціональні корпорації. Безумовно, у них є науковий потенціал і виробничі потужності для того, щоб давати якісний матеріал. Є можливості інвестувати в будівництво сучасних насіннєвих заводів. Крім того, у них є досвід. Якщо ми власний ринок насіння почали будувати тільки в період незалежності, вони цей шлях вже пройшли не в одній країні до нас.

Міжнародні компанії мають широкі можливості для агресивного маркетингу. Як завойовувався український ринок? Наприклад, можна було купити один мішок соняшнику, а другий - як бонус - отримати безкоштовно. Це божевільна економія. При цьому у клієнтів виробляється звичка купувати насіння у одного постачальника, з яким йому зручно працювати. До мене приїхав менеджер, показав гарні буклети, дохідливо про все розповів, мені приємно.

Що стосується якості. Безумовно, є іноземні сорти, які перевершують за певними показниками українську селекцію. Але є і зворотні приклади.

У чому плюси і мінуси імпорту? Іноземні сорти і гібриди гарні для тих людей, у яких є гроші. Якщо в вирощування вкласти максимум, давати стабільну дозу добрив, робити все вчасно, придбати хорошу техніку, то ви отримаєте високі результати.

Українська селекція поступово займає нішу економ-варіантів. Ось якщо у аграрія нічого немає або йому складно вести бізнес, наприклад, в зоні ризикового землеробства - в екстремально посушливих регіонах (деякі райони Миколаївської, Одеської та Запорізької областей), тоді згадують про українську селекції.

Якщо ми говоримо про великих гравців ринку, то з іноземців я б назвала KWS, Monsanto, DuPont Pioneer, MAЇSADOUR Semences, RAGT. Серед українців - підприємства НААНУ, які були селекційними центрами ще з часів СРСР. Виділю фірму МАІС з Дніпропетровської обл., Яка розпочала виконання власної селекційної програми по кукурудзі.

Їхня продукція користується величезним успіхом в Білорусі, але в Україні приваблює недостатньо уваги. Нам притаманний комплекс: «У сусіда краще». Нам чомусь здається, що якщо щось зроблено вітчизняним виробником, то ця продукція обов'язково програє зарубіжним аналогам. Але це не так.

Якщо говорити про озимої м'якої пшениці, то Україна входить в число світових лідерів-селекціонерів і за якістю, і за врожайністю. А по засухо- і жаростійкості рівних нам взагалі в світі немає. У цьому сегменті українці складають гідну конкуренцію кращим світовим сортам. Наприклад, в Туреччині два лідера на ринку селекції м'якої пшениці - італійський і український сорти.

солодкі насіння

- Чи змінювалася цінова динаміка ринку протягом останніх років? І в який бік?

- На жаль, ціни на пшеницю падають від 5% щорічно - як на товарну продукцію, так і на насіння. Якщо пропонувати нашому фермеру ціну, яка встановилася на світовому ринку, то він просто не купить насіння і не буде сіяти. Не вигідно.

На даний момент ціна на насіння пшениці в Україні не є справедливою. За кордоном вартість вище. Але за рахунок чого їх ринок залишається рентабельним? Виключно завдяки державній підтримці, рівень якої може коливатися від країни до країни в діапазоні 10-50%. Тієї самої підтримки, якої немає (і навряд чи скоро буде) в Україні.

Наші фермери іноді отримують рівно стільки, скільки і вкладають. То який сенс займатися три чверті року з ранку до ночі цим важкою працею, якщо можна за ці ж гроші купити квартиру, здавати її в оренду і отримувати пасивний дохід?

Протягом останніх п'яти років в Україні державна підтримка виробництва насіння відсутня. Пропонують ж часткову компенсацію ставок за банківськими кредитами. Однак обсяг її невеликий, до того ж дуже мало хто може скористатися цими пільгами.

Ще в минулі роки пропонувалися компенсації на придбання вітчизняної сільгосптехніки. Але давайте дивитися правді в очі - вітчизняні трактори купують рідко і то - від безвиході. Якщо у фермера є хоч якийсь вибір, він купить імпортну техніку.

- Скільки зараз фальсифікату на українському ринку? Яких збитків завдають фальсифікатори ринку?

- Це не тільки українська, а й загальносвітова проблема. Що таке фальсифікат? Продаж насіння одного виробника під виглядом іншого. Можна використовувати, наприклад, мішки відомих виробників. І тут наслідки можуть бути такими: щось посіяв і щось отримав або не отримав нічого. Насіння просто можуть виявитися непридатними для нашої кліматичної зони, або це взагалі не насіння, а товарне зерно і т. П.

Справа в тому, що цінова різниця між різними насінням занадто велика. Так, найбільш дешевий сорт української кукурудзи може коштувати $ 15, а найдорожчий імпортної - $ 250. Деяким виробникам важко боротися зі спокусою НЕ насипати в мішок

з-під іноземної кукурудзи свою культуру.

Частку фальсифікату оцінюють по-різному. Від 30% до 70%. Але я схильна вірити все-таки цифрі 30%. Сірий ринок перемогти не можна, його можна тільки стримувати. А для цього держава повинна стимулювати розвиток білого бізнесу.

У нас же від фальсифікаторів страждають не тільки транснаціональні компанії, а й вітчизняні семзаводи, українські компанії - навіть в лідерах по цій сумній статистиці.

- А яка взагалі ємність українського ринку насіння?

- Не всі сегменти ринку можна коректно оцінити. У нас проблема з держоблік. Офіційно повідомляється, що, наприклад, засіяли 100% площ. А скільки це, де, чим вони засіяні?

Можна приблизно розрахувати, які площі у нас займає, припустимо, ярий ячмінь. (Бере калькулятор.) Отже, 3,5 млн. Га засівають цією культурою. На один гектар витрачається приблизно 200 кг насіння, виходить, 700 тис. Т необхідно насіння ярого ячменю щорічно.

Якщо говорити про соняшник, то тут більш вражаючі цифри, адже український ринок цієї культури вважається одним з найсолодших в світі. Соняшник займає у нас близько 5 млн. Га. На 1 га необхідно засіяти 4 кг насіння, отже - отримуємо 25 тис. Т.

Врахуйте, що тонна українського елітного ячменю в минулому році коштувала 5,5 - 6,5 тис. Грн. А за насіння соняшнику вітчизняної селекції просили від 35 тис. До 120 тис. За тонну, за іноземні сорти - від 120 тис. Грн. / Т до 250 тис. Грн. / Т.

невідомий маркетинг

- Давайте поговоримо про гібриди. Чим сьогодні зайнята вітчизняна селекція? Чи зацікавлені українські сільгосппідприємства в вітчизняних гібридах? Чи багато втратить наша країна, якщо українські аграрії повністю перейдуть на роботу з західними гібридами?

- Можна кілька років поспіль сіяти один і той же сорт соняшнику. Нічого страшного не станеться, крім того, що і врожайність, і якість будуть ставати дещо гірше з року в рік. Але теоретично це можливо.

Чим відрізняються гібриди? Щоб виростити, наприклад, насіння гібридного соняшнику, необхідно посадити дві батьківські форми - батьківську та материнську. Це можна зробити тільки один раз. Хочемо ми чи ні, але кожен рік нам доведеться йти на ринок за такими насінням.

Чому, проте, гібриди займають велику частку в порівнянні з сортами і в Україні, і в світі? Тому що за якістю вони на даний момент краще сортів.

Життя будь-якого гібрида в принципі обмежена - і біологічно, і комерційно. Тому що ринок, і український не виключення, прагне до новинок. І гібрид, який був виведений десять років тому, може не відповідати нинішнім вимогам ринку за своїми господарським характеристикам.

У транснаціональних корпорацій є набір гібридів, які давно і добре випробувані на Заході. Коли вони там поступово втрачають популярність, їх плавно переносять в Україні. Тому насправді зараз ми користуємося далеко не новинками західної селекції. Я не кажу, що це погано, але сам ринок підказує - це не кращий варіант.

Ми повинні думати про продовольчу безпеку країни. Компанія, яка поставляє сюди насіння, раптом завтра вирішить, що вона більш не виробляє таких гібридів, або їй раптом став нецікавий ринок України, або вона вирішила продавати сюди інший вид гібридів - хочете - беріть, хочете - ні. В результаті ми опиняємося в ситуації, що насіння немає взагалі.

Я не кажу, що потрібно підтримувати штучний баланс між імпортними та українськими насінням, але віддавати собі звіт, що вітчизняна селекція є основою продовольчої безпеки країни, - необхідно.

Якщо говорити про успішність чи неуспішність української селекції в порівнянні з іноземною, то тут не може бути середньої температури по лікарні. Завжди щось краще вдається комусь одному.

Зрештою, кілька найбільш вдалих гібридів були отримані навмання. Один з найвідоміших сортових гібридів італійської озимої пшениці (з високим і постійним вмістом білка) отримано, по визнанню його творця, випадкової комбінацією трьох сортів, один з яких був відомий вченому, другий - ніхто не знає, а на третьому було написано «USSR». Випадковість? Провидіння? Називайте як завгодно.

Тобто успіхи є як у наших вчених, так і в іноземних колег. Але чого ми точно не вміємо робити, так це просувати і продавати. Це факт! У світі повно інформресурсів і майданчиків - виставки, форуми, семінари і т.п. Асоціація переконує наших селекціонерів розповідати про себе в світі. Але все зводиться до сентенції: я зараз витрачу гроші, а чи спрацює це - невідомо.

Держпідприємствам взагалі проблематично займатися такою діяльністю. У них же в принципі немає таких бюджетних статей витрат. І вони можуть розраховувати тільки на приватного партнера, який візьметься фінансувати просування їх продукції. Наша головна проблема - маркетинг, а не селекція і насінництво.

Національні селекційні компанії розвиваються перш за все завдяки ентузіазму. У нашій компанії працює співробітник, якому 89 років, і він до цих пір виходить в поле.

Як правило, вітчизняні селекціонери проходять наступний шлях: компанія починає з перепродажу насіння. Поступово приходить розуміння того, що робити насіння вигідніше. По-перше, якість продукції контрольовано. По-друге, клієнтська база напрацьовується тільки для себе. Адже дистриб'юторів повно.

Коли ти займаєшся селекцією, то повинен розуміти не тільки те, що ти вирощуєш зараз, але і чим будеш займатися в майбутньому. Будь-яка рослина схоже на людину, воно ніколи не залишається статичним. Якраз в цей момент і приходить думка про власну селекційної програмою.

Цей шлях довгий. За канонами класичної селекції термін створення сорту - 20 років. Сьогодні всі процеси йдуть швидше, тому цей період стиснувся до 10 років. А якщо використовувати всі сучасні засоби селекції (наприклад - радіаційне опромінення насіння), то на формування сорти піде п'ять років. Потім ще потрібно витратити три роки на сортовипробування і ще два - на те, щоб сорт показав себе з кращого боку і став впізнаваним на ринку.

Однак RD (англ. Research and Development - науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи) у всьому світі займає не менше 20% бюджету будь-якої компанії. Ми зобов'язані прийняти для себе цю аксіому і зрозуміти необхідність вкладати кошти в науку. Може, ми десять років, поки будемо створювати успішний сорт, проживемо з працею, зате потім це окупиться сторицею.

Середня за розміром західна фірма, яку можна порівняти за обсягами випуску і продажів насіння з вітчизняним виробником, вкладає в RD стільки грошей, скільки становить весь річний бюджет української компанії.

- Історично склалося, що Україна - країна дачників і присадибних ділянок. Як врегульовані питання реалізації насіння овочевих культур населенню? Які ризики при цьому несуть покупці?

- Ось якщо що в Україні і є повністю неконтрольованим, то саме ринок насіння овочевих культур. Населення купує насіння в кращому випадку в магазинах типу «Дачник», а в основному - в супермаркетах. Але, орієнтуючись на барвисті упаковки з огірками, помідорами, баклажанами та ін., Зрозуміти, хто виробник цього насіння і який сорт тієї чи іншої культури - неможливо.

Теоретично насіння овочів повинні проходити сертифікацію. Але практично виконувати по відношенню до цих культур такі ж вимоги, як і до зернових (контроль етикеток, отримання етикетки з унікальним номером і т.п.) - неможливо. Я просто не уявляю, як на кожну

10-грамову упаковку з насінням огірків повісити таку ж етикетку, як і на мішок кукурудзи.

Тому практично всі насіння овочевих культур на українському ринку сумнівного походження. Що робити нашим дачникам? Можна, звичайно, орієнтувати на відомих виробників, але потрібно розуміти, що їм поки не цікаво працювати з роздробом.

Всі великі овочеві компанії представлені транснаціональними корпораціями. З цим напрямком в нашій країні набагато гірше, ніж з селекцією польових культур. Іноземцям наш ринок цікавий, і вони зроблять все можливе, щоб створити максимально безконтрольну можливість поставок свого насіння до нас. І якщо овочеві корпорації зайдуть в нашу країну в промислових масштабах, то наступним етапом їх діяльності стане створення у нас роздрібних мереж. Це тільки питання часу.

На жаль, не впевнена, що на ринку селекції овочевих культур Україна зможе себе ще якось проявити.

- Щороку ваша асоціація планує якісь зміни у взаєминах ринку з державою. Чого вдалося досягти, а чого немає і чому?

- Останні роки присвятили роботі над законом «Про насіння і садивний матеріал», який був прийнятий в новій редакції 31 грудня 2015 г. Цей новорічний подарунок від депутатів вийшов недосконалим, оскільки було надто багато зацікавлених гравців і не знайшлося арбітра, який би зрівноважив запити сторін.

Процес законотворчості в нашій країні тягнеться довго. Так, в тексті закону просто переплутали слова. Але ця технічна помилка дуже ускладнила життя компаніям, які завозять зразки насіння для науково-дослідних цілей. А щоб виправити цю помилку, необхідно почекати мінімум півтора року. Адже цей законопроект не належить до категорії «терміновий».

Втім, вдалося спростити процедуру набуття статусу суб'єкта насінництва (з цього, власне, і починається робота виробника насіння). Зараз внесення в держреєстр суб'єктів насінництва та розсадництва відбувається за заявочним принципом. Тобі не потрібно нічого доводити в документах, досить вказати, скільки і яких насіння плануєш провести. Я вважаю такий підхід правильним - старт роботи повинен бути максимально легким.

На жаль, поки не вдалося довестідо кінця процесссертіфікаціі насіння, альтернативної держсистеми. Планували надати право на сертифікацію репродукційного (не висока категорій) насіння суб'єктам будь-якої форми власності.

Але жодна приватна лабораторія так і не з'явилася. Хоча бажаючі пройти атестацію є. Чому? Весь минулий рік уряд намагався гарячково створити нову держсистему сертифікації, і всі зусилля були спрямовані на це.

Але держмашину розгортається дуже повільно. Наприклад, є можливість атестувати приватних аудиторів, які могли б зараз виконувати роботи по польовій апробації посівів сертифікованого насіння. Але комісію для прийому іспитів у претендентів так і не створили.

Дуже хотілося прописати виконання частини функцій держави саморегулюючими організаціями, наприклад, галузевими асоціаціями. Так, у багатьох країнах збір роялті - платежів за використання сорту - контролюється асоціаціями. Але ця пропозиція визнали передчасним. Сказали, давайте приймемо закон «Про саморегулюючі організації», а потім, мовляв, подивимося. Але відповідний законопроект ми розробили і подали ще в 2011 р Він до сих пір припадає пилом в чиновницьких кабінетах!

Довідка «2000». Юлія Прохода - голова ради Асоціації «Українське насіннєве товариство». Народилася в Києві, за освітою юрист. З 1997 року займається правовою охороною інтелектуальної власності, патентний повірений України. У сфері насінництва працює з 2001 року, голова наглядової ради однієї з перших українських селекційно-насінницьких фірм - ПрАТ «Селена» (Одеська обл.).

Асоціація «Українське насіннєве товариство» 03022, Київ, вул. Васильківська, 37, тел .: (050) 357-1605, (050) 353-7571, unt.org.ua Асоціація «Українське насіннєве товариство» 03022, Київ, вул

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...

Хто його основні гравці, як між ними розподілені частки?
Яка роль вітчизняних виробників і великих транснаціональних компаній в нашій країні?
З чим це пов'язано?
Можливо, це пов'язано з тим, що значною часткою українського ринку масового пива володіють транснаціональні корпорації?
Чому так вийшло?
Як завойовувався український ринок?
У чому плюси і мінуси імпорту?
І в який бік?
Але за рахунок чого їх ринок залишається рентабельним?
То який сенс займатися три чверті року з ранку до ночі цим важкою працею, якщо можна за ці ж гроші купити квартиру, здавати її в оренду і отримувати пасивний дохід?